У м. Бровари проведено наукову конференцію до 100-річчя Всеукраїнського Центрального Повстанського Комітету. Вшановано пам’ять Григорія Чупринки, члена ВУЦПК.
ШУКАЄМО СПОНСОРІВ ДЛЯ НАШИХ ПРОГРАМ
ПРОГРАМА "ВИЩА ШКОЛА"
ПРОГРАМА "УКРАЇНСЬКА ШКОЛА XXI СТОЛІТТЯ"
ПРОГРАМА "УКРАЇНСЬКА КНИЖКА-НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДАМ"
ПРОГРАМА "ЗДОРОВІ ДІТИ-ЗДОРОВА НАЦІЯ"
ВИДАВНИЧА ПРОГРАМА
ПРОГРАМА "СТИПЕНДІАТИ ТА ЛАУРЕАТИ ПРЕМІЙ ФОНДУ"
ПРОГРАМА "НЕМАЄ ЧУЖИХ ДІТЕЙ"
ПРОГРАМА "УКРАЇНА КРІЗЬ ТИСЯЧОЛІТТЯ"
ПРОГРАМА "СОФІЯ КИЇВСЬКА"
ПРОГРАМА "КАДРИ"
ПРОГРАМА "ВЧИТЕЛЬ"
ПРОГРАМА "НАВЧАННЯ ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО"
ПРОГРАМА "ВІЙСЬКОВИЙ ЛІЦЕЙ ІМЕНІ ІВАНА МАЗЕПИ В БАТУРИНІ"
ПРОГРАМА "ТРАНСФОРМАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ В КНУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА"
НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ В КНР
Новини
-
КАРЕЛОВА О.
Карелова О.С., 2 курс, 1 група
Філософські засади Ярослава Мудрого в організації міжнародного суспільства доби Київської Русі
Стан міжнародної системи доби Київської Русі
В своїй книзі «Український менталітет» Олександр Стражний звертає увагу на цікаву річ про те, що український характер із притаманними йому медитативним рисами має більше спільностей із народами східних країн Китаю та Японії. Цю рису автор книги протиставляє прагматизмові. Але чи не вважається така думка суперечливою, адже виникає питання, як людина із медитативними поглядами на життя змогла об’єднати Київську Русь та досягти її найбільшого культурного та економічного розвитку? Ускладнюється це питання ще й особливістю міжнародної системи того часу, якій притаманна міжнародна анархія. Анархія в цьому контексті виступає не як умова хаосу або безладу, а в якості відсутності верховного органу, міжнародних норм чи будь-яких інших факторів, які б управляли створеними на той час етнічними групами та державами. Очевидно одне, що погляди молодого Ярослава на засоби ведення міжнародної політики формувалися в руслі того, що будь-яка етнічна група чи спільнота сама собі встановлювала час для необхідності застосування сили у вигляді воєнної моці з метою проведення власного зовнішнього курсу. Відповідно, держави вимушені були постійно знаходитися у стані готовності до нападу або заплатити за свій спокій. Анархія міжнародної політики, таким чином, обмежувала та звужувала вибір держав до гарантування своєї безпеки перш за все. Якщо звернути увагу на головне знаряддя древнього Китаю, близького нам за способом світосприймання, то за усталеною історичною традицією визначають дипломатичну стратегему, або довгостроковий план реалізації національних інтересів. Звідси – мислення не одного дня, а категоріями вічності. Давня китайська ідентичність сприяла закладенню стійкого фундаменту для втілення стратегічних планів, які непохитно підтверджують вічність її цивілізації і на сучасному етапі розвитку. Але яку стратегему міг обрати князь Ростовський Ярослав Мудрий у складі Київської Русі, яка являла собою співдружність різних племен, де слов’яни (поляни, древляни, сіверяни, кривичі й ін.) становили більшість поряд із великою кількістю найрізноманітніших етносів – фракійці, алани, греки, балти, угро-фіни, іудеї, вірмени, хазари, половці?
Ідентифікація стратегеми Ярослава Мудрого
Анархічність системи міжнародних відносин зумовлює правителя Київської Русі Ярослава приділяти основну увагу забезпеченню безпеки своєї території шляхом нарощування воєнної моці. Але помилково розглядати цю міру головною метою держави, оскільки це більше відноситься до інтересу, який відбиває потребу у розпізнаванні зовнішніх загроз та пошук засобів для їхнього подолання. Питання стоїть тільки в тому – чиїх інтересів: особистих чи державних? Відповісти на це питання можна спробувати розглянувши мотиви Ярослава. Він був єдиним, хто відмовився платити данину Києву і почав війну за об’єднання руських земель під своєю владою. В основі мотивів поведінки князя були не дії на основі публічного зводу правил, а дії на основі «розумного егоїзму». Ярослав Мудрий свідомо підкорив особистісні інтереси загальній справі з тим, щоб загальний «виграш» дозволив йому реалізувати його особистісні інтереси. Для ідентифікації особистісних цілей можна застосувати оцінку інтересів київського князя з точки зору його поведінки, тобто аналізу наслідків його вчинків. В результаті правління Ярослава Мудрого наша пам’ять поповнена історичною миттю найвищого розквіту Київської Русі як культурної, економічної та правової держави. Отже, особисті цілі Ярослава мають відповідне відлуння у його розвитку.
Моделі київського князя при створенні міжнародного суспільства
Вище описані державні та особистісні інтереси мають неповний характер через відсутність уваги до національного інтересу. Та чи можна було звернутись до нього, враховуючи відсутність спільної ідентичності у народу, який проживав на території Київської Русі. Запроваджене Володимиром християнство було ще нерозвинутим інструментом, оскільки його було тільки запроваджено, але не створено достатньо умов для прийняття його канонів. Причина в цьому очевидна: християнство було прийняте з метою налагодження відносин з Візантією та деякою мірою упорядкування невизначеності анархічної міжнародної системи того часу. Вклад Ярослава Мудрого полягає в тому, що він використав християнство як інструмент у посиленні спільних етнічних ознак для формування слов’янської нації. Це зумовлене тим, що приєднані Ярославом «сірі зони» на Сході не мали достатньої організаційної побудови для створення договірних відносин чи узгодження спільних інтересів. Мудрість Ярослава полягає у використанні ним виграшу з ненульовою сумою. Але все ж таки дозвіл на перебування на приєднаній до Києва території непокірної суспільної групи несло певні загрози. Традиційно в історії цивілізаційні міжнародні суспільства на створюються, а виникають. Керівники ж Київської Русі його створили. Ярослав розумів, що сприяння поширенню християнства створить сильну ідентичність різноплемінного населення Києва, адже православні тексти на відміну від католицьких не заборонялось перекладати на рідну мову. За його ініціативою почалася в Києві праця над перекладами грецьких та інших книг на церковно-слов`янську мову, переписувано багато книг, був укладений літописний звод. Другою моделлю Ярослава у спробах побудови міжнародного суспільства із Західною Європою була шлюбна дипломатія. Зокрема, він віддав за польського короля Казимира третю з доньок Володимира, свою сестру Марію-Доброгневу, а свого сина Ізяслава одружив із сестрою Казимира. Володимир, старший син Ярослава, був одружений із Гідою, донькою англійського короля Гарольда, переможеного Вільгельмом Завойовником. Русько-візантійську угоду 1046 р., яка врегульовувала відносини двох держав після війни 1043 р., було незабаром скріплено шлюбом сина Ярослава Всеволода з Марію дочкою візантійського імператора Константина IX Мономаха. Шлюб його сина Святослава з онукою німецького імператора Генріха II сприяв зміцненню відносин Київської Русі з Німеччиною. Але така дипломатія не призвела до формування міжнародного суспільства із спільними інтересами. В міжнародній системі того часу держави продовжували поводити себе на основі своїх припущень щодо діяльності інших держав. Шлюбна дипломатія сприяла лише встановленню спільного діалогу без договірних зобов’язень.
Замість висновків
Кожного дня після закінчення навчання в дипломатичній академії я минаю історичний музей «Золота брама», яка була побудована Ярославом Мудрим як центральний в’їзд в Київ. Минуло стільки сторіч, а вона виступає живим свідком давніх часів. Це і є мислення не одного дня. Стратегічний полгяд київського князя створив всі передумови для формування моєї особистості та інших представників мого етносу із спільною ідентичністю. Завдяки цьому я маю честь представляти одну з гілок слов’янського етносу – Україну. В чому ж «секрет» великого князя, або стратегема? Це не просто автентичний інтерес людини, яка має владні важелі, а емпатичне розуміння інтересів як своїх громадян, так і партнерів у міжнародних відносинах. При цьому інтерес виступає не джерелом особистих потреб, а критерієм духовної готовності особистості та її творчої спроможності. Медитативний, або філософський, склад «розумного егоїзму» Ярослава Мудрого виступає для мене фундаментальним прикладом в діяльності на дипломатичній ниві.