У м. Бровари проведено наукову конференцію до 100-річчя Всеукраїнського Центрального Повстанського Комітету. Вшановано пам’ять Григорія Чупринки, члена ВУЦПК.
ШУКАЄМО СПОНСОРІВ ДЛЯ НАШИХ ПРОГРАМ
ПРОГРАМА "ВИЩА ШКОЛА"
ПРОГРАМА "УКРАЇНСЬКА ШКОЛА XXI СТОЛІТТЯ"
ПРОГРАМА "УКРАЇНСЬКА КНИЖКА-НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДАМ"
ПРОГРАМА "ЗДОРОВІ ДІТИ-ЗДОРОВА НАЦІЯ"
ВИДАВНИЧА ПРОГРАМА
ПРОГРАМА "СТИПЕНДІАТИ ТА ЛАУРЕАТИ ПРЕМІЙ ФОНДУ"
ПРОГРАМА "НЕМАЄ ЧУЖИХ ДІТЕЙ"
ПРОГРАМА "УКРАЇНА КРІЗЬ ТИСЯЧОЛІТТЯ"
ПРОГРАМА "СОФІЯ КИЇВСЬКА"
ПРОГРАМА "КАДРИ"
ПРОГРАМА "ВЧИТЕЛЬ"
ПРОГРАМА "НАВЧАННЯ ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО"
ПРОГРАМА "ВІЙСЬКОВИЙ ЛІЦЕЙ ІМЕНІ ІВАНА МАЗЕПИ В БАТУРИНІ"
ПРОГРАМА "ТРАНСФОРМАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ В КНУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА"
НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ В КНР
Новини
-
АНОШИНА Н.
Аношина Наталія-Тереза Юріївна
Дипломатична академія України при МЗС України
2 курс, 1 група
Дипломатія Київської Русі періоду князювання Ярослава Мудрого
Історія і сучасність пов’язані між собою невидимою ниткою. Сьогодення неможливе без минулого. Підтвердженням цього може слугувати розвиток Української держави. Сторінки становлення нашої країни налічують різнокольорові барви. Найбільш яскравим етапом безумовно є епоха Київської Русі, зокрема часів князювання Ярослава Мудрого, коли мав місце розквіт державності. Досить позитивним для сучасної України є звернення до цього періоду, оскільки він знаменується могутністю, піднесенням та підвищенням міжнародного іміджу країни. Для європейських лідерів було престижно встановлювати міждержавні відносини із київським князем.
Постать Ярослава Мудрого, його харизматичність, авторитет та пасіонарність викликає як захоплення, так і критику. Однак свідченням того, що перевага надається все-таки позитивному образу, є визнання князя Київської Русі “Великим українцем” у рамках загальнонаціонального проекту. Закріплення відповідного титулу підтверджує, що саме завдяки його активній діяльності держава знаходилась на вершині потужності. Безумовним засобом у встановленні надзвичайно високого авторитету Київської Русі була дипломатія князя. Хоча доречним є зауважити, що для Ярослава Мудрого це була не єдина форма здійснення зовнішньої політики, оскільки він вдавався і до військових походів.
Говорячи про дипломатію періоду Ярослава Мудрого, її не варто обмежувати лише діяльністю князя, якому безумовно належить роль першої скрипки, вона також активно реалізовувалась його дітьми і родичами. Пригадаймо у цьому зв’язку дочок князя – Єлизавету, Анастасію та Анну. Усі вони вийшли заміж за представників правлячої еліти іноземних держав та сприяли розширенню кола дипломатичних контактів і налагодженню тісних відносин із європейськими країнами. Найбільш яскраво у тканину дипломатії того періоду вплітається діяльність за кордоном Анни, яка взяла шлюб із французьким королем Анрі I і приймала активну участь у державних справах. Її приїзд до Парижу, церемонія зустрічі пройшли з надзвичайною помпезністю. Відповідний дипломатичний прийом є підтвердження того, що до Київської Русі, її представників відносились із особливою повагою та шануванням.
На відміну від свого чоловіка, який підписував документи за допомогою хрестика, дочка Ярослава ставила свій підпис, зазначаючи “Анна руська королева французька”. Безумовно, це викликає гордість у серці та є свідченням того, що Анна завжди підкреслювала своє походження, пишалась своєю країною і сприяла розвиткові дружніх відносин між Францією і Київською Руссю. Водночас Анна продовжувала традиції свого батька: за її життя у Франції будувались християнські святині, а Євангеліє, яке вона привезла із Києва, виконувало роль найсвятішої книги, на якій присягали французькі королі впродовж багатьох століть.
Двоє інших дочок київського князя – Єлизавета, яка вийшла заміж за короля Норвегії, та Анастасія, котра стала дружиною короля Угорщини, також виступали у ролі берегинь тих надбань, яких досягнув їх батько у зовнішній політиці, та впроваджували рідні традиції у життя європейських країн, сприяли укріпленню того авторитету, яким володіла Київська Русь.
Беручи до уваги історичні постаті дочок Ярослава та їх роль у розвитку міждержавних стосунків Київської Русі із європейськими країнами, на мою думку, доцільно зауважити про значну роль жінки у дипломатії тієї епохи. Будучи освіченими, грамотними, духовно збагаченими, вихованими в дусі любові до рідної держави, Єлизавета, Анастасія і Анна вживали активних кроків для зміцнення іміджу держави, її піднесення та просування інтересів.
Водночас, враховуючи не лише родичання дочок із королями Франції, Норвегії та Угорщини, але й династичні шлюби синів Ярослава і його близьких із представниками іноземних держав, відповідні стосунки доводять далекоглядність державотворця, його намагання гарантувати безпеку рідній землі завдяки матримоніальній дипломатії. Хоча в багатьох випадках відповідні шлюби лише скріплювали встановлені міжнародні зв’язки, а не передували їм. Більше того, саме іноземні правителі переважно проявляли ініціативу та заявляли про своє бажання поріднитись із сім’єю Ярослава Мудрого, що в черговий раз підтверджує міжнародну вагу та впливовість цього діяча.
Діяльність самого князя Київської Русі на міжнародній арені залишила помітний слід не лише в українській історії, але й в історії багатьох європейських держав. Зовнішня політика видатного правителя була спрямована на укріплення позицій держави, забезпечення її авторитету, розвиток дружніх міждержавних відносин та безумовно розширення кордонів країни. Багатогранність міжнародних зв’язків Русі князь забезпечував, розвиваючи дружні та союзницькі відносини із Францією, Німеччиною, Англією, Угорщиною, Візантією, скандинавськими країнами та іншими державами світу. Життя Ярослава Мудрого, перебуваючи при владі, це насичений графік візитів, прийомів, переговорів, укладання союзів і постійна турбота про добробут країни. Безумовно, успіх київського князя у реалізації зовнішньополітичних планів був пов’язаний передусім із особистістю та характером Ярослава Мудрого. Вся його державотворча діяльність та той неоціненний вклад у розвиток країни, який він зробив, є свідченням того, що князь володів такими якостями, які характеризують справжнього дипломата: він був перш за все патріотом, високоосвіченою, грамотною людиною, сміливим, прагматичним, передбачливим, хитрим, відданим справі, цілеспрямованим та викликав довіру до себе.
Неабияке значення саме для дипломатії тих часів мало зведення Ярославом Мудрим загальноприйнятих у ті часи законів у єдину “Руську правду”, яка стала правовим кодексом усієї країни. У чому проявляється така позитивна роль? Цей збірник руського права символізував відповідну цивілізованість країни, її розвиток у правовій площині. Відтак Київська Русь заявляла про себе не лише як про економічно та військово потужну країну, але й передусім і як таку, де царює закон, де державні й суспільні відносини упорядковані, і де можна отримати надійний захист. Безумовно відповідний статус Київської Русі сприяв тому, що іноземні держави наслідували її приклад, намагались перебирати досвід та прагнули як встановлювати, так і укріплювати з нею відносини.
Ярослав Мудрий став не просто князем, за часів якого Київська Русь досягла апогею свого розвитку, його ім’я вписано в історію Української держави золотими літерами саме завдяки тому, що своєю щоденною діяльністю він розбудовував справжню сильну державу, серцем і душею вболівав за її добробут та робив все для того, щоб престиж та могутність нашої країни на міжнародному рівні були безспірними. Відтак, моє бачення дипломатії Київської Русі періоду князювання Ярослава Мудрого є надзвичайно позитивним. Попри існуюче скептичне ставлення як до самого Ярослава Мудрого, так і до його політики, я вважаю, що необхідно в першу чергу зосереджуватись на досягненнях та надбанні цієї особистості. Наша історія не дає більше прикладів таких державних діячів, за яких Україна представляла б собою таку могутню й успішну країну та була б не лише на одному щаблі розвитку з провідними гравцями світової арени, але й перевищувала їх рівень та змушувала рахуватись з її позицією.