У м. Бровари проведено наукову конференцію до 100-річчя Всеукраїнського Центрального Повстанського Комітету. Вшановано пам’ять Григорія Чупринки, члена ВУЦПК.
ШУКАЄМО СПОНСОРІВ ДЛЯ НАШИХ ПРОГРАМ
ПРОГРАМА "ВИЩА ШКОЛА"
ПРОГРАМА "УКРАЇНСЬКА ШКОЛА XXI СТОЛІТТЯ"
ПРОГРАМА "УКРАЇНСЬКА КНИЖКА-НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДАМ"
ПРОГРАМА "ЗДОРОВІ ДІТИ-ЗДОРОВА НАЦІЯ"
ВИДАВНИЧА ПРОГРАМА
ПРОГРАМА "СТИПЕНДІАТИ ТА ЛАУРЕАТИ ПРЕМІЙ ФОНДУ"
ПРОГРАМА "НЕМАЄ ЧУЖИХ ДІТЕЙ"
ПРОГРАМА "УКРАЇНА КРІЗЬ ТИСЯЧОЛІТТЯ"
ПРОГРАМА "СОФІЯ КИЇВСЬКА"
ПРОГРАМА "КАДРИ"
ПРОГРАМА "ВЧИТЕЛЬ"
ПРОГРАМА "НАВЧАННЯ ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО"
ПРОГРАМА "ВІЙСЬКОВИЙ ЛІЦЕЙ ІМЕНІ ІВАНА МАЗЕПИ В БАТУРИНІ"
ПРОГРАМА "ТРАНСФОРМАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ В КНУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА"
НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ В КНР
Новини
-
ЗМІ ПРО БАТУРИН
Хто відповість за Батурин?
Менше ніж через рік Україна відзначатиме 300-річчя Батуринської трагедії, коли російський військовий ліцей під керівництвом князя Меншикова підступно увірвався до гетьманської столиці Батурина та жорстоко розправився із його захисниками.
І хоча до згаданого ювілею, як зазначалося, трохи менше року, Батурин уже опинився в центрі уваги не лише істориків, але й політиків, державних діячів, громадськості.
По-перше, майже триста років тому, внаслідок розгрому українських сил у Батурині було кардинально змінено суспільно-політичну ситуацію в Україні, зокрема започатковано процес її переходу під тотальний політичний і військовий вплив Росії та винищення еліти, здатної очолити національно-визвольний рух.
По-друге, відзначення чергової річниці трагедії у Батурині кореспондується із намірами Російської Федерації на високому державному рівні відзначити 300-річчя Полтавської битви, яка, фактично, поклала край самостійницьким устремлінням гетьмана України Івана Мазепи.
По-третє, Батурин у вітчизняній історії займає особливе місце, а відтак довголітнє замовчування цього історичного факту закономірно посилило до нього увагу, передусім з боку самих українців.
Сьогодні про трагічну історію Батурина знає чимало людей, але на урядовому рівні питання відновлення колишньої гетьманської столиці було порушене лише у 2002 році: тодішній уряд під керівництвом Анатолія Кінаха схвалив постанову “Про затвердження Комплексної програми збереження пам’яток Державного історико-культурного заповідника “Гетьманська столиця” і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури Батурина”.
У 2003 році, перебуваючи на Чернігівщині, тодішній головний опозиціонер країни Віктор Ющенко загострив увагу на темі Батурина. Він зокрема заявив, що аморальним є те, “що досі немає жодного пам’ятника невинно убієнним”.
“Для мене Батуринська трагедія співзвучна з Голодомором 30-х. Для нації є вибір: пам’ятати історичні трагедії та усвідомлювати їх уроки, або знову їх переживати. Наступні покоління будуть змушені платити за нинішнє духовне каліцтво. Відродження Батурина — наш громадянський обов’язок”, – наголосив Ющенко.
У жовтні минулого року Ющенко у статусі президента провів у Батурині засідання з питань відродження заповідника “Гетьманська столиця”. У нараді брали участь відомі олігархи, які згодилися надати фінансову допомогу в реалізації цього історико-культурного проекту.
У ході наради відзначалося, що “вперше в історії України Батурин став прикладом синергетичного ефекту реалізації державної ініціативи за підтримки національного бізнесу”.
Вже у листопаді цього року глава держави знову завітав до Батурина й констатував, що реконструкційні та реставраційні роботи у заповіднику мають бути завершені до жовтня 2008 року, коли відзначатиметься 300-річчя Батуринської трагедії.
“Жовтень 2008 року – це крапка в тому, щоб даний об’єкт був завершений у відбудові, реконструкції, щоб було наведено лад на прилеглій території”, – підкреслив Ющенко.
Більше того, відзначаючи важливість завершення реконструкції палацу Розумовського – центральної споруди заповідника, – президент повідомив, що у нещодавній розмові з прем’єр-міністром Віктором Януковичем він отримав від нього інформацію про готовність уряду взяти на себе “повну відповідальність” за своєчасне фінансування тих обсягів, які визначені у відповідному національному плані.
Така увага вищих керівників держави та вітчизняних бізнесменів до відродження заповідника у Батурині дає підстави сподіватися, що рано чи пізно необхідні реставраційні та реконструкційні роботи завершаться й колишня гетьманська столиця буде відроджена.
Але відродженням історико-культурного заповідника не вичерпується проблематика самого Батурина.
На часі – осмислення історичних подій, пов’язаних із гетьманською столицею, адже саме вони мали, мають і ще довго матимуть непересічне значення для України, утвердження її національної державності.
У зв’язку з цим наведемо деякі історичні факти. Передусім слід відзначити, що Батурин увійшов в історію України не тільки й не стільки тому, що на його території розміщувалася резиденція гетьмана Івана Мазепи, лідера українських козаків, одного із найвпливовіших політиків імперської Росії та Західної Європи.
На початку листопада 1708 року у Батурині російськими окупаційними військами було вчинено масову різанину українського населення, яку офіційна Москва трактувала як відплатну акцію за намір гетьмана І.Мазепи стати на бік шведського короля Карла XII й таким чином продовжити боротьбу за незалежність України.
Нагадаємо, що в ніч з 1 на 2 листопада 1708 року, внаслідок зради прилуцького полковника Івана Носа, московські солдати вдерлися до Батурина. Місцева залога та жителі оборонялися по-геройському.
Але сили були не рівними й дуже скоро російські війська перейшли до грабунків, підпалів і розправи з непокірними. У Батурині проти його оборонців було застосовано тактику “випаленої землі”.
З метою придушення будь-якого спротиву князь Меншиков розпорядився нікого не щадити й убивати жінок, старих і дітей. Автор “Історії Русів” писав: “Вибив усіх їх до ноги, не милуючи ні статі, ні віку, ні самих найменших немовлят”.
Різанина тривала два дні. Згодом трупи козаків прив’язали до дошок і пустили річкою Сейм, щоб вони подали звістку іншим про загибель Батурина. Захопленого у бою організатора оборони Дмитра Чечеля привезли до Глухова і колесували перед Петром І.
Один із дослідників українсько-московської війни 1708-1709 років, відомий історик, професор Олександр Оглоблин у своїй праці “Гетьман Іван Мазепа та його доба” трагедію Батурина називає “московським терором” в результаті якого були знищені усі державні установи, в тому числі Палац Гетьмана, 28 збудованих Іваном Мазепою церков, унікальну книгозбірню та “збірку зброї, що їй рівної нелегко було знайти в цілій Європі”.
Сучасний дослідник історії України Сергій Павленко у монографії “Загибель Батурина” зазначає, що жертвами погрому 2 листопада 1708 року у Батурині стали б – 7,5 тисяч мирних громадян, 5 – 6,5 тисяч військовиків, а разом 11-14 тисяч батуринців, сердюків та козаків.
Але масовими розправами над мирним населенням у Батурині злочини, що їх чинили росіяни, не закінчилися. Дуже скоро хвиля московського терору захлиснула усю північну Україну.
Історик Наталія Полянська-Василенко так описує цей період: “Жах ширився по містах і селах, населення яких поспішало засвідчити перед московським урядом свою лояльність. Прихильників Мазепи чекали кари, заслання, конфіскація майна, яка поширювалася і на їхніх родичів.
А тих, хто робив доноси, нагороджувано чинами, маєтками, конфіскованими у жертв. Глибока деморалізація охопила Україну, де кожний тремтів за своє життя…”
Уже згадуваний Павленко відзначає: “За підрахунками сучасника і хроніста Петра І Петра Крекшина протягом листопада 1708 – липня 1709 pp. в Україні “зрадників до ЗО тисяч вирубано”.
Бойня у Батурині та подальші репресії проти українців викликали значний суспільний резонанс у Європі. Місцеві газети рясніли заголовками: “Страшна різня”, “Жінки й діти на вістрях шабель”.
В одній зі статей читаємо: “Усі мешканці Батурина без огляду на вік і стать вирізані, як наказують нелюдські звичаї москалів”, “Уся Україна купається в крові. Меншиков уживає засобів московського варварства”.
Таким чином можна зробити принаймні два висновки.
Перший: у Батурині з допомогою російської зброї і репресій на деякий час було придушено волю українського народу до незалежності, тобто побудови суверенної національної держави.
Другий: кількість жертв та жорстокість з якою російська влада карала “мазепинців” сягають масштабів “гуманітарної” катастрофи.
Останнім часом практика взаємин між сучасними європейськими державами передбачає врегулювання питань, що пов’язані із різним трактуванням тих чи інших історичних явищ.
Скажімо, не так давно Україна і Польща фактично “визначилися” щодо подій на Волині у 1943 році під час українського-польського протистояння.
Без сумніву, що український погляд на листопад 1709 року відрізняється від російського, а тому в контексті відзначення 300-річчя трагедії Батурина та Полтавської битви існує необхідність врегулювати спірні питання.
Одне з них – “гуманітарна” катастрофа, яка спричинилася у результаті жорстоких дій російської армії стосовно мирного українського населення. Іншими словами, настав час відповісти за Батурин.
Очевидно, що шлях до “порозуміння” в цьому питанні буде не простим. Але Україна має пройти його достойно: гідно вшанувати пам’ять загиблих та відстояти свою честь під час різних “ювілеїв”, що їх незабаром відзначатиме Росія.
Богдан Червак
03.12.2007
УКРАЇНСЬКА ПРАВДА
Заступник Міністра оборони України Володимир Діброва; “На сьогодні підтверджено, що у проекті змін до бюджету, який пропонуватиметься Верховній Раді України, заплановано виділення 50 мільйонів гривень на будівництво військового ліцею в Батурині”
Сьогодні, 8 липня, у Києві в приміщенні Центрального будинку офіцерів Збройних Сил України відбулося організаційне засідання Наглядової ради програми Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого “Військовий ліцей імені Івана Мазепи в Батурині”.
Участь у засіданні, яке відбулося під головуванням заступника Міністра оборони України Володимира Діброви та президента Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого Валентини Стрілько, взяли представники Секретаріату Президента України та Кабінету Міністрів України, народні депутати України, керівники місцевих органів виконавчої влади, підприємств та установ, діячі культури та мистецтв.
Відкриваючи засідання, заступник Міністра оборони України Володимир брова зазначив, що з метою підтримки будівництва військового ліцею в сті Батурині Чернігівської області створено спеціальний благодійний фонд.
Крім того, заступник керівника вітчизняного оборонного відомства звернув увагу на підтримку цього проекту з боку держави.
– До Кабінету Міністрів України внесена пропозиція щодо виділення коштів на будівництво військового ліцею в Батурині, і на сьогодні підтверджено, що у проекті змін до бюджету, який пропонуватиметься Верховній Раді України, заплановано виділення з цією метою 50 мільйонів гривень. Ми сподіваємося, що ця сума буде підтримана, – зазначив він.
Володимир Діброва також поінформував присутніх про те, що на сьогодні вже триває робота з розробки передпроектних пропозицій майбутнього ліцею, які проектанти зможуть представити 15 – 20 липня.
Під час засідання його учасники обрали співголовами Наглядової ради програми Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого “Військовий ліцей імені Івана Мазепи в Батурині” заступника глави Секретаріату Президента України Романа Безсмертного та народного депутата України Івана Плюща.
їхніми заступниками було обрано голову Громадської ради при Міністерстві оборони України Бориса Андресюка, а також народних депутатів України Станіслава Аржевітіна та Лесю Оробець.
І Секретарем Наглядової ради за підсумками голосування стала президент Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого Валентина Стрілько.
Також учасники засідання обрали склад ревізійної комісії Наглядової ради, до якої увійшли голова Спілки офіцерів України В’ячеслав Білоус, президент Асоціації банків України Олександр Сугоняко та генеральний директор колективного підприємства “Білоцерківський домобудівний комбінат” Андрій Дрофа.
У ході роботи члени Наглядової ради висловилися за необхідність проведення виїзного засідання у Батурині, а також проведення прес-конференцій та телемарафону з метою інформування громадськості щодо історії селища та стану будівництва об’єктів
08.07.2008
з Сайту МО
ПОДАЙ ДИТИНІ РУКУ !
3 метою формування у молоді високої патріотичної свідомості, національної гідності, готовності до виконання Конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, поваги до військової служби і свідомого прагнення до оволодіння професією офіцера, забезпечення виховання підростаючого покоління, насамперед дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з багатодітних сімей, дітей військовослужбовців, дітей учасників бойових дій та учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, Президент України В.А.Ющенко підписав Указ про створення у славетному Батурині, резиденції п’яти гетьманів військового ліцею з посиленою фізичною підготовкою.
У відповідності до Указу, Міністерство оборони України розробило в установленому порядку план створення та проектно-кошторисну документацію на будівництво військового ліцею, передбачивши, зокрема, спорудження будівель, у яких мають бути розташовані навчальні, жилі, адміністративно-господарські приміщення для забезпечення організації навчально-виховного процесу, розміщення ліцеїстів, військовослужбовців, педагогічних та інших працівників військового ліцею.
“Ми будемо розвивати мережу ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою, зазначив Юрій Єхануров під час зустрічі з персоналом українського Посольства у Варшаві. – Багато дітей у різних регіонах України ростуть фактично без батьків, адже ті виїхали на заробітки за кордон. Діти залишилися без опіки та належного виховання. Тому, одним із перших ліцеїв, де будуть навчатися подібні діти, ми плануємо відкрити у місті Теребовля, що на Тернопільщині”.
Завдяки наполегливій позиції Міністра оборони України, з 1 вересня цього року, починає діяти на базі Севастопольського військово-морського інституту ім. П.С.Нахімова військово-морський ліцей, у якому по програмі 10 класу будуть навчатися біля 60 дітей-майбутніх офіцерів та адміралів ВМС України.
Дуже влучно до вимог часу сказав начальник факультету підготовки фахівців оперативно-тактичного рівня Національної академії оборони України генерал-майор Володимир Лішавський:
“З переходом українського війська до системи комплектування на контрактній основі необхідно буде створювати і певні структури, які б готували майбутніх контрактників саме з молоді. Вони повинні бути відокремлені від цивільних освітніх закладів і чітко структуровані по видам, а також давати юнаку чітку мотивацію: спочатку навчання, а потім – достойна реалізація себе в житті”. Так міг сказати військовий професіонал, так міг сказати бойовий, український генерал.
Будучи керівником військової секції на Всесвітньому форумі українців, я пригадую слова академіка Петра Масляка: “Ні одна держава, не може жити без вищих духовних ідеалів. Ідеали можуть тримати маси, якщо вони прості, високі, якщо вони спроможні оволодівати душами людей. Українські пісні у різних інтерпретаціях звучать від Японії до Америки. Україна дала світу: хліб, пісню і крила. І тому, ми повинні усвідомити свою відповідальність за долю десятків тисяч дітей, позбавлених батьківської опіки. Ми, повинні позбутися такого ганебного явища, як безпритульні діти (тому, що стали забувати свою історію і свої героїчні, трудові, а також педагогічні подвиги – Макаренка, Ушинського, Сухомлинського). Саме, українсько-військова еліта, повинна стати зразком нової системи виховання, нової сучасної шкільної моделі”.
Слід зазначити, що у січових козацьких школах (з 1757 року) хлопчики навчалися грамоті і військовій справі. Для цього школа отримувала від козаків все необхідне: зброю, порох, олово тощо. Юнаків з 18 років закріплювали за досвідченими козаками, біля яких вони протягом трьох років навчалися військовому ремеслу. їх вчили шаблею рубати і відбиватися, з “рушниці гострозоре стріляти і списом добре колоти”. За прикладом дорослих серед дітей існувало побратимство. Хлопчики браталися, найголовнішим вважали вміння зберігати вірність і дружбу, були готові йти на самопожертву один за одного. Головною метою у таких школах було формування у дітей любові до свого народу, готовності віддати життя за волю України.
Важливою стороною військової підготовки молоді було фізичне виховання. У козаків існувала ціла система фізичних вправ, тренувань. Вони вміли плавати, фехтувати, їздити на конях, вести єдиноборства. У Січі існувало декілька систем козацької боротьби: “гойдок” (нею користувалися розвідники пластуни), “Спас” (боротьба носила оборонний характер), багато елементів рукопашного бою лягли в основу козацького танцю “Гопак”. Козаки часто спали просто проти зоряного неба, купалися навіть взимку кожного ранку у річці, багато знали про народну медицину, мали її рецепт, які забезпечували міцне здоров’я. Кожна тогочасна імперія воліла бачити в своєму війську запорізьких козаків. Тому, рішення Президента України щодо створення військового ліцею у селищі Батурин на Північному острові річки Сейм – це є надзвичайно позитивним моментом по відродженню нашої духовної та історичної спадщини. І як зазначила Президент Міжнародного освітнього фонду ім. Ярослава Мудрого пані Валентина Стрілько: “Тут будуть навчати за кращими традиціями козацької педагогіки. І це є дуже важливим фактором відродження нашої держави, її духовності, культури, яке аж надто затягнулося у часі”.
На початку грудня минулого року, я мав за честь, виступити на вечорі-пам’яті великого письменника 20 століття, українця за походженням Валентина Пікуля, який проводили представники Російської Державної Думи спільно з Радою ветеранів міста Києва. І мені було приємно, що саме кагарлицька земля, на якій поселилися нащадки войовничих гайдамаків породила славетний рід Пікулів, син яких, як ніхто оспівав у своїх книгах російський патріотизм, офіцерську честь, обов’язок і відповідальність з якими солдати, дворяни, кріпосні і генерали йшли за Батьківщину на смерть.
Валентин Пікуль більше писав про російський героїзм, але чого варті його слова (мовою оригіналу): “История не терпит шаблонов, а тем более ярлыков, которые у нас иногда приклеивают на те или иные события или на отдельные личности. Для примера возьмем Цусимское сражение. Мы считаем его поражением царского флота. Да, поражение. Но почему-то мы отметаем тот высокий героизм, тот боевой накал, который сопровождал Цусимское сражение. Матросы и офицеры шли на смерть, заведомо зная, что они погибнут, но шли, ибо дороже жизни для них была честь России”.
У Зверненні ініціативної групи до громадських організацій, творчої інтелігенції, козацтва, меценатів, до всіх небайдужих до долі дітей України є такі слова: “Батурин – це українська військова звитяга і довічний національний біль, невичерпне джерело історичної пам’яті, до якого будуть завжди звертатися наступні покоління українців. Батурин – це уособлення боротьби українців за свободу!”
Духовно Батурин вистояв століття, хоч був нещадно зруйнований за наказом Московського царя. Так він помстився гетьманові Івану Мазепі за його любов до України та прагнення до її незалежності. Відроджуючи гетьманську столицю, ми відновлюємо історичну правду про Україну, повертаємо Україні велич боротьби за свою незалежність!
Після опублікування Звернення, деякі державні і громадські діячі, більше з особистих або політичних міркувань, маючи доступ до засобів масової інформації виступили із запереченнями щодо будівництва ліцею у Батурині, посилаючись на те, що територіальна віддаленість від великих міст, виховає не патріота-воїна, а монаха.
Виступили ті, хто видавлював гуманітарну складову із Збройних сил України І був причетний до звільнення офіцерів, чия життєва ідеологія базувалася на українському патріотизмі без оглядки в сторону НАТО чи Росії.
Між іншим, саме школу юнг на Соловецьких островах, яка знаходилася за сотні миль від центральних міст, закінчив не монах Валентин Пікуль, – а великий письменник і дослідник російської воєнної історії. Як військовий, я розумію так, якщо ти з екранів телебачення називаєш себе українським патріотом, то не топчися із злобою на минулому періоді історії і не виконуй функції руйнівника, тому що із-за жадібності ти ніколи не пожертвуєш копійки тому, хто її сьогодні потребує. Доцільно тут, було б відповісти таким діячам словами заслуженого діяча культури України Галини Косян: “Рішення про заснування військового ліцею на території селища Батурин як складової частини цілої мережі ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою, на мою думку, є досить мудрим державницьким кроком. Адже тут держава бере на себе надзвичайно важливу місію-піклування про дітей, які залишилися без батьківської опіки. Держава може і повинна забезпечити своїм маленьким громадянам належну освіту, фізичний розвиток, духовне виховання, а головне-ні в якому разі не повинна залишати їх на вулиці. І хоча у Батуринському ліцеї тих діток навчатиметься усього півтори тисячі, але з малого складатиметься велике.
Військовий ліцей у козацькому Батурині, де кожна п’ядь землі дихає історією, стане у великій пригоді й з точки зору патріотичного виховання майбутніх “великих українців”. Адже де, як не тут, найлегше посіяти в юні душі зерна любові до України і закласти основу формування справжнього захисника Вітчизни. Звичайно, не всі вихованці стануть військовими, але можна сказати напевно: їх ніхто й ніколи не вважатиме загубленим поколінням”.
В кінці минулого року, Міністр оборони України Юрій Єхануров підписав План надання Збройним силам України шефської допомоги дітям-сиротам. Відтепер під шефством частин, установ та організацій Збройних Сил України будуть 189 закладів, які опікуються дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування, та хворими дітьми. До державних та військово-професійних свят, пам’ятних дат української історії школам-інтернатам надаватиметься допомога у підготовці і проведенні військово-патріотичних та культурно-мистецьких заходів, а також допомога у створенні та удосконаленні методичної і матеріальної бази з початкової військової підготовки, підвищенні рівня опанування дітьми навчального предмету “Захист Вітчизни”. Протягом навчального року військові надаватимуть шефську і методичну допомогу в організації та проведенні зборів, стрільб, місячника оборонно-масової роботи з використанням навчально-матеріальної бази військових частин, ВВНЗ і навчальних центрів Збройних Сил України. А наприкінці навчального року спільно організовуватиметься підготовка та проведення дитячо-юнацької військово-спортивної патріотичної гри “Сокіл” (“Джура”) Українського козацтва.
Як підписант Маніфесту української інтелігенції, я хочу подякувати солдатам і генералам, трудівникам поля і доменної печі, вчителям і лікарям, працівникам державної служби, священикам, ветеранам праці і війни, пенсіонерам, які пожертвували на будівництво майбутнього військового навчально-виховного закладу більше 200 тисяч гривень, і переконаний, що на Звернення ініціативної групи відгукнуться козацькі громадські організації, українські меценати і представники українських бізнесових структур чиї імена з часом можуть навічно увійти до української історії і золотими літерами будуть викарбувані на фасаді Батуринського ліцею.
Капітан І рангу Анатолій Грищук,
магістр державного управління,
член Конгресу української інтелігенції
Батуринський військовий ліцей: ціна питання — 1,5 млрд гривень
Здається, не треба бути професійним соціологом, аби побачити, наскільки серйозною є проблема безпритульних, особливо дітей і підлітків. їхня кількість, на жаль, щодня зростає. Так, за офіційними даними, на обліку в комісії у справах неповнолітніх перебуває близько 130 тисяч осіб. Насправді ж їх більше мільйона! Уявляєте масштаб? А це ж потенційні правопорушники… Тож на цьому тлі Указ Президента України про спорудження військового ліцею у Батурині для дітей-сиріт є надзвичайно актуальним. У цьому, зокрема, глибоко переконана й президент Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого Валентина Стрілько.
Андрій БОНДАРЕНКО
«Народна армія»
16.06.2009
Кажуть, що оцінку державі можна поставити за двома критеріями: як вона ставиться до людей похилого віку і як — до дітей та молоді. Саме ці категорії добряче відчувають всі негаразди країни. Однак повернімося до теми створення військового ліцею для дітей-сиріт та обездолених дітей. Справа без перебільшення благородна. Тож не зволікаючи, на виконання президентського указу, були видані відповідні урядові розпорядження про виділення коштів з держбюджету на його будівництво. Аж раптом все це, як кажуть, «зависло» через цілковиту відсутність тих самих коштів — і торік, коли про фінансову кризу ніхто навіть не знав, і цьогоріч, коли криза є і на неї все можна списати.
— Скориставшись такою ситуацією, ми відразу підставили плече, — говорить Валентина Стрілько. — За допомогою небайдужих до цієї благородної справи людей вирішили спробувати зібрати кошти на спорудження військового ліцею у Батурині. Суттєво допоміг голова правління Всеукраїнської асоціації «Афганці Чорнобиля», народний депутат України, голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Олександр Рябека, перерахувавши на наш рахунок 70 тис. грн. Не залишились осторонь й військові. Я знаю, що зарплати в них невеликі. Але на добру справу, як виявляється, грошей вони не шкодують. І я дуже вдячна Міноборони, зокрема заступнику глави відомства Володимиру Діброві, за розуміння. Військові загалом перерахували близько 200 тис. грн. І неважливо, хто скільки коштів пожертвував. У нас є навіть один внесок солдата — 1 гривня, який, вважаю, є значно дорожчим від того великого депутатського внеску.
Проте збір коштів — це, як кажуть, лише один бік медалі. Існує й другий. Так, кілька місяців тому на зібрані кошти можна було починати фінансування геодезичних робіт, без яких, власне, неможливо розпочати проектування, як зрештою і саме будівництво. При цьому представники Чернігівської облдержадміністрації запевнили, що земля під забудову виділена. Навіть показали відповідне розпорядження. Але вже коли справа дійшла до розрахунків, виявилося, що частина землі, яка вписується в комплекс Батуринського військового ліцею, якимось чином опинилася… в приватних руках.
Валентина Стрілько ставить цілком резонні запитання: чому ми дізналися про це тоді, коли почалось фінансування, і звідки взагалі взялись ці приватні особи? «І тепер вимагають, аби ми заплатили кілька мільйонів гривень, щоб викупити цю землю. До того ж, як масово почали відбудовуватися історичні пам’ятки, ціни на землю пристойно зросли. Місцеві можновладці обіцяли це питання владнати і надати ділянку в іншому місці. Однак… копії документів, які підтверджують право власності, нам не надали, не кажучи вже про оригінали! — дивується Валентина Василівна.
Як на мене, тут вже слід говорити про проблему так званої контрпропаганди, що ведеться певними політичними силами. Вони прагнуть довести недоцільність для держави створення в Батурині такого навчального закладу. Мовляв, витрачаються зайві кошти на створення військових ліцеїв, яких в Україні і так вдосталь. З’являються навіть припущення щодо примусового збору коштів. Але, вибачте, якщо солдат перерахував 1 гривню, то, мабуть, тут питання не в примусі, а принаймні у людській свідомості. Чи я помиляюся? І якби кожен громадянин перерахував хоча би ту саму гривню, то коштів цілком би вистачило для того, щоб у Батурині розмістити європейський комплекс і виховувати еліту армії, та й суспільства в цілому! Що й передбачає у своїй діяльності цей заклад, який формуватиме патріотично налаштованих громадян!
До речі, Валентина Василівна під час нашої розмови просила обов’язково вказати, що Батуринський військовий ліцей імені Івана Мазепи хочеться зробити найкращим навчальним закладом подібного типу не тільки в Європі, а й у світі.
— Робити прогнози — справа невдячна, — констатує Валентина Стрілько. — Спочатку були надії на внесення змін до держбюджету. Але вони, на жаль, не виправдалися. Тож я все-таки вірю, що спільними зусиллями ми цю проблему подолаємо. Сподіваюся, що влада, нарешті все ж таки повернеться обличчям до виховання майбутнього нації. Та й гроші в нас вже частково зібрані. Цей процес не зупиняється: кошти надходять постійно. Вже має відповідні напрацювання й ДП МОУ «Центральний проектний інститут» . І як тільки зберемо необхідні кошти — максимум за три роки в Батурині розпочнуть навчання перші вихованці. Загалом ціна питання близько 1,5 млрд грн.
Дорого? Так. Але на це є багато об’єктивних причин. Як, наприклад, забезпечення ліцею високофаховим навчально-викладацьким складом. Щоб залучити до навчально-виховного процесу досвідчених військових та викладачів, їм насамперед треба запропонувати хоча б якесь житло. І це, погодьтеся, надважливий чинник. Тож у переліку капітальних будівель, споруд та інженерних мереж до формування генерального плану військового ліцею в Батурині, зокрема, включене зведення десяти 8-квартирних двоповерхових житлових будинків, п’яти чотириквартирних, десяти двоквартирних та п’яти одноквартирних. Там попередньо прогнозується розмістити 70 офіцерів, 90 викладачів та ЗО осіб, які обійматимуть допоміжні посади. Є в плані забудови і дитячий садок орієнтовно на ЗО діточок.
Також передбачено спорудження триповерхового, головного навчально-адміністративного корпусу на 50 класів, спального корпусу казарми на 1500 осіб з медпунктом на 10 ліжок, лазнею, пральнею та іншими побутовими приміщеннями, їдальні, спортзалу, стадіону з басейном, актового залу, бібліотеки, каплички на 50 місць, теплиці, торгового центру з кафе, паркової зони відпочинку тощо.
…Патріотизм, на погляд президента Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого Валентини Стрілько, є рушійною силою захисту будь-якої держави. Тому виховання саме патріотизму і любові до України стане одним з пріоритетних завдань майбутнього навчального закладу в Батурині.
Принагідно нагадуємо, що усі небайдужі до благородної справи створення військового ліцею для дітей-сиріт та обездолених дітей у селищі Батурин Чернігівської області можуть переказувати кошти на розрахунковий рахунок N«260053010680 в АБ «Старокиївський банк» м. Кисни, МФО 321477, ЄДРПОУ 20062836. Валютний рахунок — №260043020680 в АБ «Старокиївський банк» м. Києва, МФО 321477, ЄДРПОУ 20062836. Отримувач — Міжнародний освітній фонд Імені Ярослава Мудрого. Призначення платежу: благодійні внески на створення військового ліцею в Батурині. Без ПДВ.