У м. Бровари проведено наукову конференцію до 100-річчя Всеукраїнського Центрального Повстанського Комітету. Вшановано пам’ять Григорія Чупринки, члена ВУЦПК.
Віктор Іванович МІГАЛЧАН
слухач І-го курсу
Цей час прийшов, залишився крок, залишився подих і мить… Втрачаючи віру, приймаю виклики долі. Я – просто людина, хтось – врятуйте мене від цієї ненависті! Це просто ще одна війна, Ще один виклик для моєї Русі! Падаючи з вершини моєї віри, Залишається лише один крок до прірви, Це ще один день на світі, який ми живемо! Потрібен герой, щоб врятувати життя, врятувати всіх нас. Тільки він це здатен зробити в цей час! Я повинен боротися, щоб прожити ще день. Я йду висловити думку свою, те, у що вірю І сьогодні мій голос повинні почути! Я повинен зробити цей крок, Але я просто людина, не надлюдина! Сьогодні – той день, коли мій голос буде почутим! Це просто ще одна війна, Це новий виклик всім нам! Насувається буря, це – смерть, Зворотній відлік знищення розпочнеться за мить. Щоб врятувати життя потрібен герой Тільки він зможе врятувати нас вчасно. Хто ж буде боротись за правду? Хто ж допоможе вижити? Ми – у війні за наші життя І ми не готові померти сьогодні! Хто ж буде воювати за слабких? Хто допоможе нам вірити? У мене є герой… у мене є герой Який живе в мені! Я буду битись за правду, Я висловлюю те, у що вірю. І якщо це вб’є мене сьогодні вночі То я готовий померти. Герой не боїться віддати своє життя Тільки він зможе врятувати усіх І сміливо прийняти виклики долі! Людина, яку запам’ятовує історія і не забувають покоління – безсмертна. Таким став Ярослав Мудрий, завдяки своїм вчинкам, які є прикладами відданості і честі. Цей правитель був не тільки блискучим керівником, воїном, але і дипломатом тих часів. Хоч принципи дипломатії тих часів дещо відрізняються від сучасних, все ж не можна не відмітити його здобутків у цій сфері. Історія описує багато про його діяння, проте дуже мало приділено уваги його відчуттям, переживанням, його внутрішнім станам. Тільки воїн може зрозуміти воїна, тільки дипломат може зрозуміти дипломата. Ярослав Мудрий був хороброю і надзвичайно розумною людиною. Проте, як і всі – він не був надлюдиною, він також, як і ми, відчував страх і бажання жити. Його тримала віра і пошук рішень він знаходив у самому собі, у людині, в якої був надзвичайно сильний стовбур і міцне коріння. Він сміливо приймав виклики долі. Він вірив. Він йшов вперед, на зустріч вітру. Він був героєм. Спадщина, яку він намагався передати нам- це не лише легенди, приклади як повинен діяти керівник, державний діяч, дипломат, а набагато більше. Він хотів нам показати, що нема нічого сильнішого у світі за людський дух, віру і любов до рідної землі, що не варто шукати героїв десь, адже вони є поруч, вони живуть в нас.